У витоків народження школи

Звідки бере початок історія школи?

Хто працював в ній?

Яких синів і дочок виростила і вивчила школа № 2 ?

Дуже багато документальних матеріалів було втрачено під час німецької окупації, але частина їх збереглася. Аналізуючи їх, збираючи спогади очевидців, ми маємо змогу в якійсь мірі відтворити минуле нашого навчального закладу. В нашому місті до навчання дітей ставилися дуже серйозно. До війни в Шполі було шість шкіл. Четверта школа була у двох корпусах: перший корпус находився по вулиці Пролетарській в районі стадіону „Колос" (зараз це приміщення церкви), а друге приміщення - по вулиці Пролетарській, 20. Пізніше, в 50-х роках школа рішенням Шполянської районної ради народних депутатів трудящих Київської області четверта школа поділилась і школа по Пролетарській, 20 стала називатись семирічною школою № 2. Приміщення, в якому вона знаходилась, було одноповерхове. Нагадувало приватне житло. У восьми класних кімнатах були стоячі груби, красиві круги - ліпки під люстри, крючки, на яких вішали колиски. За спогадами старожилів, в цьому будинку жила сім'я цукроваря, а після розкуркулення приміщення забрали під школу. В роки окупації німці утворили у цьому будинку кінську стайню. Це, якимсь чином, і врятувало приміщення під час воєнних дій від розгрому. В 1945 році 31 травня на сесії міської ради депутатів трудящих розглядалось питання про стан шкільних приміщень. Було засвідчено, що приміщення по Пролетарській, 20 найкраще збереглося і вже майже повністю відремонтоване. Школа була укомплектована педагогічними кадрами. Виконання навчальних планів і програм йшло згідно визначених термінів. В школі проводилась позакласна робота, працював цілий ряд гуртків: співочий, танцювальний, музичний, військово-фізкультурний, гурток рукоділля. Учителі проводили роботу з батьками. Силами батьків був відремонтований дах, що протікав, зроблені столи для учнів. На сесії було відзначено, що школа не в такому стані, як була до війни, але все-таки працювала непогано в питаннях виховання учнівської молоді. Вчителі ретельно готувались до уроків, використовували наочність, пов'язували виклад нового матеріалу з практикою. Вказувалося, що недостатньо була організована позашкільна робота - учні школи не мали можливості переглядати кінофільми. Директор школи засвідчував: „ У школі 544 учні, 16 класів, а кімнат всього 8, тому навчання в школі ведеться в три зміни. Не організовані гарячі сніданки. Недостатньо меблів, поганий санітарний стан приміщень, кругом сирість, бруд. " Покращився матеріальний стан у школі в 1946 - 1947 році. Школа мала два гектари землі на господарчі потреби та десять соток для дослідницьких ділянок. Був створений буфет, де роздавалися гарячі сніданки. Школа поступово почала збагачуватися навчальними посібниками.

В 1947 - 1948 роках в школі навчалося дітей: 7 років - 78; 8 років - 100; 9-11 років - 231; 12-13 - 183; 14-15- 16; разом - 631 учень. Навчання в школі велося українською мовою в дві зміни:

I зміна: 1-4 класи - 5 класів (165 дітей);

5-7 класи - 4 класи (105 дітей);

II зміна: 1-4 класи - 9 класів (361 дитина).

В 1947 - 48 навчальному році випущено з четвертих класів 56 учнів, а з сьомих класів - 27 учнів. Наповнюваність класів становила 35 - 45 учнів. Найбільше дітей було в 1- 4 класах. Таких класів було по три - чотири паралелі. Дуже серйозно ставились до оцінювання знань. За неуспішність учнів залишали на повторний курс. Так у цьому році було залишено на повторний курс 34 дитини із початкових класів і два учні - із 5-7 класів. В школі працювало 23 вчителі: 14 вчителів 1-4 класів, 8 вчителів 5-7 класів, один вчитель фізкультури та три адміністратори. З іноземних мов вивчалась тільки французька мова, починаючи з 5 - го класу.

Приміщення школи складалось із спеціальних кімнат і з пристосованих.

Всього було 12 класних кімнат, дві учительських кімнати і одна клубна. Школа була забезпечена таким обладнанням: парти двохмісні - 15, столи - 54,

класні дошки - 7, столи для вчителя - 9, годинники - 2, керосинові лампи - З, портрети історичних і партійних діячів - 22, карта півкуль - 1, політична карта - 1, глобус - 2, репродукторів - 1, рахівниця - 1, класна лінійка, мікроскоп, вольтметр - всього по одному. При школі працювала бібліотека. Всього в бібліотеці було 340 книг. З них 290 для позакласного читання, 41 підручник, 8 методичної літератури, 7 таблиць по граматиці. Учні підручниками не забезпечувались. Надавалась посильна матеріальна допомога дітям фронтовиків, дітям - сиротам, дітям - інвалідам. Школа була прикріплена до колгоспу „Червона нива" (Голова колгоспу товариш М.І. Гавура). Вчителям надавались квартири в куркульських будинках. У 1950 - 51 навчальному році школа № 2 офіційно відділилась від школи № 4 і почала існувати як самостійна. Мережа шкіл була дуже зручною і тому всі діти були охоплені навчанням. Середня наповнюваність класів: 1-4 класи - 33 учні, 5-7 - 30 учнів, 8-10 - 23. Всі діти охоплювались десятирічним навчанням. Школа № 4 стала середньою. До неї прикріплювались діти із села Терешок, Мар'янівки та семирічної школи № 2. В цьому році був створений фонд всеобучу. У звітній документації відзначалося, що непогано поставлена робота в цьому питанні в школі № 2 м. Шпола. Фонд становив 3200 карбованців. Першим директором семирічної школи став Задорожній Микола Петрович, а потім - Мрига В. В.. За фахом Мрига В.В. був учителем історії, мав хороші показники у навчанні дітей. У звітній документації говориться про це у розділі „Вчителі, які мають стовідсоткову успішність". При школі був організований інтернат (шкільний гуртожиток). В цей період приділялась велика увага каліграфії. Відмінникам навчання вручались золоті та срібні медалі. Цього року випускникам шкіл міста було вручено 37 золотих і срібних медалей.